Хто відповідає, коли ШІ завдає шкоди? Юридичний погляд

Як сучасне право реагує на виклики автономних технологій

---

Штучний інтелект дедалі глибше проникає в такі сфери, як охорона здоров’я, фінанси, транспорт і правоохоронну діяльність. Постає важливе питання: хто нестиме відповідальність, якщо ШІ працює некоректно чи спричиняє шкоду? Від аварій за участю автономних автомобілів до хибної ідентифікації осіб через системи розпізнавання облич — усе це вже не футуризм, а наша реальність. Правова система намагається не відставати, але технології розвиваються надто швидко, і правила гри ще не встигли сформуватись.

Чому ШІ складно вписати в правові рамки

Право стикається з двома фундаментальними проблемами, коли йдеться про відповідальність за дії штучного інтелекту. По-перше, це непрозорість алгоритмів.

Багато ШІ-систем працюють як «чорні скриньки» — навіть розробники не завжди можуть пояснити, чому система прийняла те чи інше рішення. Це ускладнює визначення, чи була допущена помилка і хто саме винен.

Друга проблема — здатність ШІ до самонавчання. На відміну від традиційного програмного забезпечення, штучний інтелект змінюється з часом, адаптуючись до нових даних. Те, що працювало добре в перші дні, згодом може почати поводитися непередбачувано. Усе це ставить під сумнів актуальність звичних юридичних підходів.

Які підходи до відповідальності застосовують сьогодні

Правники намагаються адаптувати чинні правові механізми до реалій штучного інтелекту.

• Продуктова відповідальність розглядає ШІ як продукт, за який відповідає розробник чи виробник у разі дефектів.

• Недбалість передбачає відповідальність компанії, яка не протестувала, не проконтролювала чи неналежно впровадила систему.

• Так звана "vicarious liability" (використовується в трудовому праві) може бути застосована до компаній, які контролюють ШІ як інструмент.

• Контрактне врегулювання дозволяє наперед визначити, хто за що відповідає, особливо у В2В-взаємодії.

Попри ці спроби, жоден з традиційних механізмів не дає повноцінної відповіді на виклики, що виникають із впровадженням ШІ у складні процеси.

Хто може нести відповідальність

Відповідальність за шкоду, заподіяну штучним інтелектом, може лежати на різних сторонах — залежно від того, як і чому сталася помилка. Розробники можуть бути відповідальні за недосконалий або небезпечний дизайн системи. Компанії, які впроваджують ШІ у свою діяльність, можуть нести відповідальність за неналежний нагляд, відсутність моніторингу або неправильне навчання персоналу. Постачальники даних також можуть бути винними, якщо саме неточні або упереджені дані стали причиною шкідливого результату. Навіть незалежні аудитори чи сертифікатори, які підтверджують безпеку ШІ, можуть потрапити під юридичну відповідальність, якщо виявиться, що вони помилково схвалили небезпечну систему.

В окремих випадках кінцеві користувачі також можуть бути частково винні — наприклад, якщо вони свідомо порушили інструкції або проігнорували попередження щодо використання ШІ.

Хоча наразі самі системи штучного інтелекту не можуть бути об’єктами судового переслідування або нести юридичну відповідальність, правознавці продовжують обговорювати ідею надання ШІ певної форми «електронної правосуб’єктності». Втім, на сьогодні вся відповідальність залишається за фізичними та юридичними особами, які стоять за розробкою, впровадженням та використанням ШІ.

Що далі: у напрямку нових правових підходів

Оскільки традиційні моделі відповідальності не повною мірою враховують ризики автономних систем, дедалі більше обговорюється необхідність створення нових підходів. Однією з ідей є впровадження режиму суворої відповідальності для високоризикових ШІ — у цьому випадку розробники або користувачі несуть відповідальність за шкоду автоматично, незалежно від вини. Інша пропозиція полягає у перенесенні тягаря доказування на операторів ШІ: саме вони мають довести, що вжили всіх необхідних заходів безпеки.

Серед інших моделей розглядається створення компенсаційних фондів, які дозволяють постраждалим отримати відшкодування без потреби доводити провину когось конкретного. Також обговорюється концепція адаптивної відповідальності — тобто така, що змінюється залежно від рівня автономності ШІ-системи: чим менше контролю має людина, тим більша відповідальність на стороні розробника.

Хоча Європейський союз уже зробив важливий крок уперед, ухваливши AI Act — перше комплексне регулювання ШІ у світі — питання відповідальності наразі залишається поза його межами. Для вирішення цього аспекту ЄС пропонує окрему ініціативу — AI Liability Directive, яка має на меті спростити процес отримання компенсації постраждалими від дій ШІ.

---

Висновок

Із розвитком ШІ законодавство повинно розвиватися так само швидко. Ситуації стають дедалі складнішими, а відповідальність — більш розпорошеною.

Розробники, оператори, постачальники даних і навіть користувачі — усі вони можуть бути частиною ланцюга відповідальності, коли штучний інтелект завдає шкоди.

Якщо ваша компанія створює або впроваджує ШІ тули та хоче оцінити юридичні ризики або підготуватись до майбутніх змін у регулюванні, зверніться до нашої команди за консультацією. Ми допоможемо вам зорієнтуватися у складному світі ШІ-права.